Не треба кричати, не треба мовчать,
щоб літню казку нову написать...
Про чари його і тепло, і красу,
про місяць і зорі, й ранкову росу...
Про чари, що літечко нам посила,
про літні серпанки, ліси і поля,
про те, як співає природа й земля.
Про ріки веселі, моря й океани,
про справи земні, про дощі і тумани,
про працю людську, їх дії і чари,
забудьте погане, невдачі і чвари...
Пишіть, як у літі усе зелениться,
а ще і про тих, кому літо лиш сниться,..
про те, де в степу пшениця колоситься
і люди працюють, й ніхто не ліниться,
жнива ж бо настали й іде косовиця,
де сонце пече і спека навколо,
й не хочеться бачить нікого й нічого...
Дивитись навколо, усе розуміти,
все в світі ясному спостерігати,
і слабшим від себе допомагати,
А ще не лінитись, щодня працювати...
І казку про літо складати й писати,-
або просто казку оту відчувати,
бо ж літо і є живильная казка,
творіть самостійно для себе, будь - ласка...
Відчуєте радість від цього творіння,
бо ж літо прекрасне додасть нам уміння...
Отож, не лініться, а ще й поспішайте,
і часу даремно усе ж не втрачайте,
бо ж літо спішить, як на крилах злітає,
а другого літа у рік не буває...
Творіть літню казку негайно, сьогодні,
допоки умови сприяють погодні...
Бо нового ж літа ще довго чекати,
і часу не можна ніяк маргувати,
бо казку не встигнете ви написати...
Отож закликаю: сідайте за стіл,
беріть в руки ручку і чистий папір,
й пишіть свою казку, чи вірш, а чи твір...
В КП не забудьте його виставляти,
а ми будем, звісно, і ваше читати...
«
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=916999
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 16.06.2021
автор: геометрія