Життя людини ноша нелегка,
У подорожі чорна, біла смуга.
Буває шкодить ворога рука,
Та є для допомоги рука друга!
Тендітна сутність лине до краси.
Панянка від кохання хоче праці,
Дістав її троянди, спокусив,
Граційною десницею коханця.
Загарбник має руки, ними звик,
Хапати Берегиню... Але жінці,
Дається часто вірний захисник,
Побиті його пальці об чужинців.
Об'єднує найкраще все сім'я,
Із ним вона жива, вона велика!
Дружина носить Вірного ім'я,
Як носять жінку руки чоловіка.
Мозолі його шкіра прийняла,
А пахне, повна затишком багата,
З часів коли була ще ти мала,
Лише заради тебе руки тата.
Маленькі, ніжні - мамина краса,
Долоні немовля це твоя зміна.
Він виросте в написане, пізнай,
Життя твоє продовжать руки сина.
Олег Купрієнко © 13.03.2021р.
[url=""]https://www.instagram.com/poetsleep/[/url]
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=917165
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 18.06.2021
автор: Олег Купрієнко