Краплі дощу, а ти навіть не плачеш,
Хай ллються на землю сльози чужі...
Запам’ятай, світ тобі не пробачить,
Не вмерла байдужість в образах твоїх.
О, каяття, вже минули страждання.
Хто ж загасив ті святі почуття?!
Всипало цвітом на кригу мовчання,
В обійми до зради нема вороття.
Вмерла образа у сутінках болю,
Згинула й згодом жалюча печаль,
Вирвалась пташка із клітки на волю
У ту неосяжну, незайману даль!
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=917291
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 19.06.2021
автор: Олег Крушельницький