На старій, сухій вербі -
Там й ліс недалечко.
Пара лелек ще весною
Зробили гніздечко.
Метушились, клекотали,
Галузки носили,
Згодом діти-лелечата
В гніздечку сиділи.
Мати діток крильми гріла
І життю раділа,
А лелека носив корм
Й не кружляв без діла.
Легковажно під вербою
Вогнище лишили.
Верба тліла без полум'я,
Лелеки сиділи.
Жевріла верба вище, вище -
Вже й сонце погасло.
Ніч... Кому було лелек
Врятувати вчасно ?
Ось вогонь піднявсь угору
Й зайнялось гніздечко...
Стривожилась лелечиха,
Занило сердечко.
Піднялася над гніздом
І заклекотала...
Міцно склала свої крила
Й на гніздечко впала...
Рано-вранці на узліссі
Верба догорає.
Убитий горем над згарищем
Лелека кружляє...
Рокований - невідворотний, фатальний, неминучий.
Написала під враженням прочитаного епізоду в книзі
" Малиновий дзвін" Ю. Збанацького.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=917301
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 19.06.2021
автор: Галина Лябук