Наснився сон: я за́мок зводив,
Криштальні шпилі в нім робив,
Хмільні до льоху вина звозив
І це́рковку позолотив -
В ній був іконостас явле́ний,
Архідия́кон службу вів,
І де вино на хліб свячений,
Все капало з-під образі́ в.
⠀
Наснився сон: я зводив місто -
На дев'ять поверхів доми.
Знайшли старі та юнь в нім місце,
Малі, що вперше зі слізьми
Пташок побачили з коляски.
В домах лунав дитячий гам,
Від мам і тат неслися ласки...
А може й ні... і сумно там...
⠀
А в тому ж місті немалому,
Незмінно замок височив.
Кришталь його стемнів, та знову,
Яскра́віше землі світи́в.
Щодня бетон в будівлі лився,
Щороку - вулиця нова.
Ось в далині й дитсад лишився,
Ба - школа, інститут, грошва
⠀
Лягла в кишеню папірцями,
А вранці - лю́дська суєта.
Хтось в ній мигтів поміж домами, -
Промиготів - та й зник десь там...
Чуття й думки мій сон займали,
Слова, які туди - сюди
Водою по руслу́ ника́ли,
Де, Боже, - скрізь багна сліди!
⠀
В той замок, в місто, що наснилось
Багно з водою розтеклось.
Фільтроване нам теж годилось.
Лиш іноді: Ось чисте! Ось!
Вві сні: Життя прожив і втратив.
Услід і місто загубив.
Розумні вмерли й дурнуваті,
Мою хто тільки воду пив...
Оригінад
Мне снился сон: я строил замок
со шпилями из хрусталя,
с подвалом вин, веселых, пряных,
с церквушкой, где боготворя
иконостас раззолоченный,
пел службу архидиакон,
и где вино на хлеб свящённый
все капало из-под икон.
⠀
Мне снился сон: я строил город.
домами в девять этажей,
в нем каждый жил: кто стар, кто молод,
кто небо, полное стрижей
увидел только (из коляски).
И где в домах, по вечерам,
есть мамы, папы, дети, сказки...
Ну, или нет (всё грустно там).
⠀
А в центре города большого
всё тот же замок. Хрустали
его высот темны немного,
но, как всегда, светлей земли.
И каждый день бетон мешался,
и каждый год росли дома:
вот детский сад вдали остался.
Вот школа, институт, карман
⠀
полнящая работа,
и утренняя суета,
и меж домов мелькает кто-то:
мелькнул - и сгинул где-то там...
Дела мне снились, мысли, чувства,
слова, снующие туда-
сюда - водой по руслу -
и, Боже, как грязна вода!
⠀
И в замок тот, и в город тот же,
ее несёт водопровод:
грязь через фильтр годится тоже.
Лишь иногда: вот чисто! вот!
Мне снилось: жизнь прожил - и умер.
И я - и город вслед за мной,
все, кто умен, и кто безумен,
моей вспоённые водой.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=917410
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 20.06.2021
автор: Юрій Шибинський