В спадок лишилися мені,
слова матусі і пісні...
І оповідки, і загадки,
і чарівні до них відгадки...
А ще її весняні ранки,
нею зготовлені сніданки...
Крючком в"язання вечорами,
й вишивання перед святами...
А ще її робочі руки,
і її болі від розлуки...
Татко загинув на війні,
боляче їй було й мені...
На жаль лишились й її сльози,
які тривожать мене йдосі...
Єдиний лист від мого тата,
і батьківська згоріла хата...
Запам"яталися мені,
розмови в свята й вихідні...
Хоч і не часто це бувало,
ми з братом їх завжди чекали...
В спадок лишилися мені,-
святкове сонце у вікні,
й садок, що тато посадив,
й земля, яку він так любив...
Він трактористом працював,
й єдиний лист, що він прислав...
Він десь загинув в ту війну,
та я його й нині люблю...
В спадок залишились мені,
мамині болі і жалі...
Я їх терплю, як і вона,
їх спричинила нам війна...
Тому і боляче мені,
що люди гинуть у війні...
Ще й пандемія придавила,
та не втрачаю я все ж крила....
Хоча і маю малі сили,
хожу на цвинтар до могили,
там поруч з нею спить синок,
не зникнуть їм з моїх думок...
Як мама я усе стерплю,
розлуку й болі відведу,
і від дітей, і від онуків,
як хватить сил то й від правнуків...
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=917498
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 21.06.2021
автор: геометрія