Спинися вічність, бо вібрує тиша.
Прозорістю п'янить і глибиною.
Тамую подих/дихаю все глибше,
Боюсь/хочу насититись тобою.
Одежі слів лишились коло раю,
Петро їх зберігає до світання.
Морозивом між пальцями стікає
Тривожна ніжність не мого бажання.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=917910
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 26.06.2021
автор: Пісаренчиха