Вістки щось давно нема від тебе
І не знаю я, ─ чи ти іще живий?
П’ятий рік у нас немирне небо.
Скільки буде ще іти двобій?
П’ятий рік іде війна на сході, ─
Вгамуватися не хоче супостат.
Серед братських, начебто, народів
Називав себе: «Я ─ старший брат!»
Що хотілось? ─ зверхність показати?
І в той час,─ який же дружній, мирний він!
Та зарозумілий і пихатий,
Він не міг прожити вже без війн.
П’ятий рік він не дає спокою
І не тільки нам ─ дістав уже усіх;
Ще й зробив з Донбасу купу гною,
На злодійський обернув барліг.
Бреше всім, (не здатен і брехати)
Що його в Донбасі начебто нема;
Та під шкурою овечки заховати
Вовка, все ж не вистача ума.
Я боюсь, ─ ввели й тебе в оману,
Там у вас одні новини по Те Ве.
«Что ж ви там стрелять не перестанете?» ─
так колись і ти спитав мене.
Не тому, що ти отак далеко
І давно від рідної тобі землі.
Є у нас, ─ північну небезпеку
І впритул не бачать, ─ є й такі.
А на світі є одна лиш ненька, ─
Як її залишити одну в біді?
Як спартанців, нас уже не жменька ─
Є і порох, й сили молоді.
Страшно, мабуть, все ж таки вбивати,
Хай і ворога, і страшно вбитим буть.
Як не ми, ─ хто ж спинить супостата,
Що нам хоче перетнути путь.
Боляче одне, ─ що гинуть хлопці;
Ті ватаги московитських посіпак
Підло стережуть на кожнім кроці, ─
Так загинув оперний співак.
Вся Європа так йому плескала!..
Та коли в Донбасі почалась війна,
Він покинув Відень і Ла Скала,
В Україну, повернув, ─ вона
Найдорожчою була для нього,
Здалеку не міг спокійно споглядать,
Як на неї визвірився ворог, ─
Батьківщину треба ж захищать!
Скільки нас?!, за неї!., і горою!
Окрім нас і Бога, ─ хто ж її спасе?!
Хто боронить неньку, ─ всі герої
України, бо вона понад усе!
Березень, 2019 рік
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=917947
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 27.06.2021
автор: Рунельо Вахейко