[b]Хороші люди, майже як сім'я,
До них поваги сповнена душа.
Та все це відбуває в забуття...
Навіщо так, чи то є ваша карма?
Не маю сумнівів, що всі ми на Землі,
За свої вчинки матимем оцінку.
І я бажаю - "мої рідні й золоті",
Щоб все сторицею вернулось вам у фіртку.
Щоб ви не знали де себе подіти,
І коли серце б'ється до нестями,
Всі пам'ятайте лиш що натворили.
Спийте до дна свої сумні октави!
Минуть роки, пройдуть літа і зими,
Досвід підкаже - що було дарма.
Ви зрозумієте, так повелись не з тими.
І буде кров'ю обливатися душа.[/b]
©D.A.R. (Скопець О.)
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=917972
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 27.06.2021
автор: D.A.R.