Далекий берег, вічно світиш нам –
Там мріями закутана безмежність,
Що манить в чудодійних віщих снах,
А серце все шукає таїн ймення...
Життя ріка у цім сум'ятті днів
Роки ковтає узбережжям зиску –
Їх на самісінькім зосталось дні.
Та й людство не полишило колиску...
Напомацки, пророкам супротив,
Мечі один на одного все точиш.
Вже тисяч літ не ймеш альтернатив,
Волієш жити в демонові ночі...
27.06.2021г.
Отдаляя мечту
Далекий берег, вечно светишь нам –
В мечтах там всё витает беспредельность,
Что манит нас в чудесных вещих снах,
Свет жизни сердце ищет ночью, денно...
А жизнь-река в немом смятенье дней
Глотает годы побережьем смысла –
Их то осталось на самом лишь дне,
А род людской всё в колыбели милой...
Наощупь да пророкам супротив,
Мечи всё друг на друга вечно точишь.
Уж тысяч лет не знать альтернатив –
Облюбовал жить в демонов сей ночи...
27.06.2021 г.
Авторский перевод с укр.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=917976
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 27.06.2021
автор: Променистий менестрель