Дві блакиті цілувалися під вечір,
У рожевих, барвистих кольорах.
Вітер лоскотав тендітні плечі,
Очі вже чекали на зоряних примар.
Два спокої злилися в одне ціле,
Лиш горизонт між ними постава,
Очерет шумів щось тихо наболіле,
Ледве гойдалася зеленая трава.
У цьому спокої, у цій крихкій хвилині
Лиш мить, лиш вечір, лиш тремтіння хвиль,
Що ледь помітно колихалися із небом,
Створюючи свій, танцюючий мотив.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=918027
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 28.06.2021
автор: Mezu Svitlana