Буває, що звертаюсь до небес,
Ой, як грішу душею, словом, тілом,
Часто важким здається мені хрест,
Я так як всі, все ж легшого хотіла.
А потім плачу:"Господи прости!,
Як я посміла щось в Тебе просити!
Усе життя зі мною поруч Ти,
Ведеш крізь терни, помагаєш жити"
Все розумію, й каюся щораз,
А потім знову опускаю руки,
На мить забувши, що Ти ради нас,
Прийняв безгрішний таку смерть і муки.
Слабкість душі моєї все ж прости,
На Твою милість завжди сподіваюсь,
Покірно хрест я маю свій нести,
Не зачиняй двері до свого Раю,
Помилуй, не карай мене, благаю!
Галина Грицина.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=918030
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 28.06.2021
автор: синяк