Я пам"ятаю"ятаю наш 10-ий,
І щемний трепет - випускний...
Здавалось нам що ми злітали,-
У світ широкий і ясний...
Наші серця тривожно бились,
Ми були сповнені снаги...
Навчання в школі закінчилось,
Стали дорослими вже ми...
Долі по - різному в нас склались,
Наші доріжки розійшлись:
Хтось йшов на північ, хтось - на захід,
А хтось - на південь, хтось - на схід...
Роки спивли, як гончі коні,
Сонце по - літньому пекло...
Любов, навчання, друзі, воля,
Усе в житті нашім було...
З тих пір багато літ минуло,
Ніби у вирій віднеслись...
Та ми нічого не забули,
Незламні й "юні", як колись...
Ми і начались, й працювали,
В кожного стаж - за 45...
Пенсії нам нарахували,
З ними не жить, лиш існувать...
Давно зсріблились наші скроні,
І руки, й ноги в нас болять...
Нам важко жити вже сьогодні,
Та все ж не хочеться вмирать...
Через 50 ми все ж зустрілись,
Хоч і не всі та все ж живі...
Ми своїй школі поклонились,
Жаль вчителі уже не ті...
Хоч нас життя уже зігнуло,
Терпіть навчилися і ждать,
Та зустріч нам зміцнила крила,
Дала нам привід жартувать...
Ми ще раз стрітися хотіли,
Та не вдалося це зробить,
Бо ж ми за цей час постаріли,
Й мало залишилось в живих...
Я пам"ятаю наш 10-й,
І нашу зустріч в смутний час...
І не забуть мені ніколи,-
І школу, й наш 10-ий клас...
Зустрічі, спогади, розмови,
На жаль - цього вже не вернуть,
Тому й пишу про них я знову,
Не зможу я той час забуть...
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=918077
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 28.06.2021
автор: геометрія