Справжні друзі – цінність, подарунок долі.
Їх перевіряють відстань і роки…
Спільного доволі на життєвім полі,
Сіяли щоднини в душах на віки.
Те блакитне небо і сади розкішні,
Луг зеленоокий, теплота ставка…
Невгамовним друзям, дітлахам тодішнім
Промінцем писалась повість по рядках...
А вечірні зорі, запах матіоли,
Мами чорнобривці, аромати трав…
Їх хіба забути?... Мабуть, що ніколи,
Як весни в надіях й літечка заграв.
А мороз іскристий, снігові замети,
Страви із дитинства, осені дари…
В спогадах і снами бродять силуети,
Що живуть у серці, у дитячій грі...
Чуємо ми друзів через кілометри...
Розумієм завжди, навіть, і без слів…
Віримо в майбутнє…світле, іскрометне,
Бо минуле наше повне різних див.
Сторінками пам’ять… Дорогі нам люди…
Дух ДИТИНСТВА й нині береже наш рід.
Оберегом справжнім завжди і повсюди
Буде дружба вірна й світлий її слід.
Л.Таборовець
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=918089
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 28.06.2021
автор: Любов Таборовець