Він, звісно, на кліна не ставав,
Коли благав те, сина, не робити:
- Їх дружба - кукіль, слово - марнослав -
Хто мʼяко стелить — прагне підло вбити!
Та не послухав Син поради Батька:
- У мене вийде! Правду їм несу!
Всі далі знають чим скінчилась байка,
Читаючи про учнів та Ісу ...
******************************
Ніч випікала очі перцем чорним,
В печері темрява, як в діжці цвіль стара,
У повні місяць, наче око Гора,
Свою чергову жертву обира.
Жахи прокинулись, мерзенні тягнуть руки,
Пустельні тіні облаштовують кутки,
І виє протяг, наче в завірюху,
І крають серце докори-думки:
- Чому? ... Я ж був як на духу,
Краплиною дощу у спраглу землю,
Та їм мої слова що дерть в льоху,
“Жива вода” не зруйнувала греблю.
Мене вони за срібники продали -
Старий Завіт мурує їх мораль:
Себе, за те, в безгрішні записали:
Убити гоя — слава і медаль.
Як жаль мені, що Батьку не повірив!
Від сорму як пеклі, в казані,
І крає серце, гірш ніж списа вирив,
І очі зради хижі, як ві сні...
У кожнім слові — найчистішу правду,
Як Прометей їм дарував вогонь,
Як світло в храмі темряви і гадів,
Ближчить воно на цвяхах між долонь.
*********************************
Жахнулись сутінки, розбіглись з переляку -
Бог- батько каменюку відкотив
Розквітли у очах вогняні маки
На тіло свою руку опустив.
Життя нове зігріло Сина душу
Смертельні рани погляд заживив.
- Навіть не знаю, що казати мушу?
Сльозою власною він тіло окропив.
Мовчання говорило дуже довго:
- Знов спробуєш їм правду донести?
З Голгофи краєвид такий чудовий -
Поглянь но, ще пусті стоять хрести!
********************************
Мовчання-відповідь благала: не картати...
Бо діти вчаться лиш на власних помилках.
В скорботі мовчазній схилилась мати.
Роса збиралася на крові і шипах.
- Не воскрешай мене, бо соромно! Не хочу!
Завила совість хрипами у грудях
Образа: за що так? - в душі клекоче
І як дивитися у очі отим людям?
******************************
- Ти можеш повернутися, або ...
Або обрати зовсім інший шлях
І далі йти один, або удвох
З народом іншим, у нових світах.
*******************************
Пропащий ангел руки потирав -
Здається, що він буде не один ...
А місяць у печеру заглядав:
Що скаже Батьку зараз його Син?
*******************************
- Пшениця родить зерна і полову -
Зерно залишиться, полову звіє вітер
Зерно життя народить знову й знову
В житті полова - нерозумні діти...
Як вихор їх по світу рознесе,
Не дасть полова жодного врожаю.
Куди б не трапила — то байдуже усе -
Я не сужу, а лиш попереджаю.
*******************************
- Я дав їм вибір. Як і ти мені.
У них був вибір! І вони обрали.
Лише народи праведні земні
Слугують щоб їх гідно шанували!
Пробачте, Батьку, ваша правда й воля
Велика мудрість криється у тім,
Не пустоцвітом, не квітками долі,
А у тяжкій роботі над усим.
Велика мудрість — батькова наука
Нас уборонить різних помилок,
Дарує радість дітям та онукам
Нащадкам божим з самих пелюшок.
З тобою, Батьку! Я лишусь з тобою!
Хто прагне правди — правду і знайде
З мечем на полі чесного двобою,
Завжди у царство Боже попаде.
*****************************
У той же час, в кутку, у курнику,
Ледь з сідала не впав заспаний когут
І тричі прокричав: ... кукаріку!
Проте ніхто не гримнув де на нього.
Зажеврів небокрай хмарин зі сходу,
Легенький вітерець побіг у ніч-жалобу,
Наяди, вурдалаки, упирі шелеснули, сполохані, у воду.
... Прокинулась Марія біля гробу.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=918101
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 28.06.2021
автор: Петро Кожум'яка (Ян Укович)