знесилена снами відлякує випадкових
дотичних до долі заручників спазмів хіті_
в намоленій тиші посмішки гне підкову,
сортує архіви соромних відеозвітів_
>
знесилена снами злилася нарешті з роллю_
лоскоче пульсари - скроні колючим терном_
сліди по спіралі кропить дурною кров’ю,
вкриває крилатих блазнів пластами дерну_
>
знесилена снами чатує лихого часу,
велична рабиня з околиць нудного міфу_
ці вицвілі очі_ ці райдужки з плексигласу_
це приспане криком гіркого прозріння лихо_
>
голодна до світла цілує вуста холодні,
в імлистому дзеркалі погляду хитра пастка,
вузлами та петлями лінії на долоні,
не стримавши спеку місячну тане маска_
>
вчуваються кроки_ свідомість проймає струмом_
згорає вогнем жертовним врожай аскези_
намолена тиша римується з білим шумом,
і сутінь проміння ріже як вену лезо_
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=918160
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 29.06.2021
автор: Ки Ба 1