Ця твоя смерть повік не відболить,
Минають роки - в серці свіжа рана,
Ти ще живий, ще куля не летить,
На тебе ще чекає десь кохана.
У вбивці ще не піднялась рука,
Ще навіть пісня твоя тихо лине,
Про ясен місяць, зорі, Україну,
Яку любив ти навіть здалека.
А потім бій цей... Стій, Васильку! Стій!
Ти в нас один такий! Як можеш помирати!
Свою родину, Україну-матір
І навіть сцену кидати не смій...!
Чуда не сталось... В небо робиш крок...
Пішов солістом, щоб повік співати,
Так, в України ворогів багато,
Один із них натиснув на курок.
Ти наша совість... Не лікує час...
Голос такий, що хочеться молитись,
Дозволь, Васильку до землі вклонитись:
Ти навіть з неба в бій гукаєш нас.
Галина Грицина.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=918196
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 29.06.2021
автор: синяк