Сміялася. Безпечно. З серця. Щиро.
Такі кумедні люди в почуттях.
В смолу кохання лапки замочила.
Пручалася. Застрягли, влипли крила.
Завмерла в відчаї, пізнавши щастя жах.
Так манить і болить оте незнане.
То ріже серце, то п’янить вуста,
То піднесе до відчуття нірвани,
То зайде знизу нутрощі дістане,
То розіпне, не ставивши хреста.
Сміх захлинувся. Спала смирна тиша.
Нечутно клацнув пристрасті капкан.
До віку не сміятиметься більше.
Така і я була колись, раніше.
Вчимось життю з своїх душевних ран.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=918216
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 30.06.2021
автор: Пісаренчиха