Мовчання іноді людину убиває,
Буває, б’є гостріше від меча…
Для неї така тема не нова є:
Єдиний син її не поміча…
Для неньки став він мовчазним тираном…
Чи то від Бога їй такий присуд?
Болюча й незагойна така рана:
Після інфаркту підступив інсульт…
Невже її ніхто вже не врятує?
Думок зібрався цілий хоровод.
Чому ж її сумління знов катує,
Й живе вона щодень серед тривог?
Де ж загубилося її жіноче щастя?
Чи люди за гріхи якісь клянуть?
Вона ж із долею своєю п’є причастя
Із присмаком гіркого полину.
7.03.2021.
Ганна Верес (Демиденко).
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=918270
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 30.06.2021
автор: Ганна Верес