Перепрошу свої літа,
А їх зібралося немало,
Скажу, що я недокохала,
У вирій рано відлітать.
І хоч літа сміються вслід:
"Недопила свою ще чашу?
Чекаючи на милість нашу:
Ти рахувала скільки літ?"
Навіщо це мені, скажіть,
Я помічаю все довкола,
До ніжності не охолола,
Чекаю щастя хай на мить.
А хто шукає - той знайде,
Це щастя поруч - чую кроки,
В небо за обрії високо,
До нього мрія приведе.
Хоч не легка стала хода,
Стежиною крокую в роси,
Срібло життя вплітає в коси,
Проте, душа ще молода.
Галина Грицина.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=918330
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 01.07.2021
автор: синяк