Місто росте,
Тягне угору будинки,
Що часом прикрасять,
А часом псують краєвид.
Безжально прохромлює Небо
Шпилями своїх хмарочосів.
І нетрі оці бетонні
Заплутують мій політ.
І вже не зринаю вгору,
А, наче нічний метелик,
Блукаю, шукаю шляху
Між цих рукотворних химер.
Твоя осяйна країна
Далека, така далека...
Спасителю, озовися! Куди маю йти тепер?
2016-03-12/2020-10-03
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=918332
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 01.07.2021
автор: Анно Доміні