злякавши поглядом зухвалим
вже півгодини як чужу_
пручався дух, та тіло впало,
зламавши сорому межу_
>
воскресне/ні спочила в бозі
до краплі вичавлена хіть_
слизькі медузи на підлозі
ці пазли натяків/жахіть_
>
намолена стерильна тиша,
холодний маятник вагання_
здійнятися не взмозі вище
хвіст синусоїди зітхання_
>
пручався дух, а тіло впало_
танок тіней навкло ями,
зі стріх дошкульно накрапало,
збиралися до дня нестями_
>
стихає драм-машина скроні,
оскали посмішок - на вдачу,
довершує гештальт просоння
колапс взаємних звинувачень_
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=918354
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 01.07.2021
автор: Ки Ба 1