Пшеничне поле стигле вже давно
Тож гнеться долу кожна соломина
Бо обважніло в колосках зерно,
А з висі синьої пташина пісня лине.
Висять над полем сині рукава
Легкі й широкі, їх дістать несила.
Їх вітер, мов вітрила, надува.
То сонце його в гості запросило.
Внизу тихенько річечка тече,
Спішить, аби зустрітись з рукавами.
Липневе сонце гаряче пече.
Хмарки ж здаються диво-островами.
Ганна Верес (Демиденко).
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=918373
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 01.07.2021
автор: Ганна Верес