Так буває, крізь сльози сміюся.
Бо не цвіт - колючки від троянд
У зневірене серце ввіп"ються
І немає дороги назад.
Заштормило негодою літо.
Б"є по щибках колючим дощем.
Де ж любові той сонячний злиток
І ті мрії, що били ключем.
Вже по венах не кров, а водиця.
Дощ рясний розчинився в мені.
І не буде усе, як годиться.
Бездеревні залишились пні.
Трав шовкових лугами покоси.
Де жита, полем ляже стерня.
Тепле літо порине у осінь.
Я крокую за ним навманя...
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=918403
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 02.07.2021
автор: Тамара Шкіндер