***

***

Скільки  дерев  у  вікні  материнськім,  вітрів?
Кожного  року  ці  дивні  створіння  відрощують  пальці.
Скільки  майнуло  з  весни?  Золотої  пори?..    
Cкільки  минуло  відтоді?  Один?  Раз,  два  три…              
Повзає  тиша  чекання  на  дочок-скитальниць.
                             
Важчає,  важчає  тіло.  Уп'явся  матрац.        
Пролежні  диким  тату    паленіють  лілейно.  
Раз,  два,  три  стовбури...  Раз,  два,  три  -  вітер.  І  раз.  
Лагідне  сонце  -  і  раз,  два,  три  -  раз,  два,  три,    -  вальс      
щедро  танцює  на  хвилях  смарагдових  кленів.

Де  ви,  дівчатка?..  Яким  попливли  кораблем?
Щастя  шукати.  Ілюзію,  обрій,  оману.
Не  зависока  ціна    в  ефемерний  едем?
Скрипнули  двері:  чи  доня  додому  іде?..
Милиця  падає...  -  гупнуло  за  океаном.

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=918544
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 03.07.2021
автор: Надія Позняк