краще зв'язатись у вузлик, вдати,
що ти - пустеля,
що зовсім безводно в роті,
але затопило очі.
і те, що шнурує шлунок
і те, що зогнило здавна,
скидає із себе шкіру
і зуби крихкі й молочні.
краще зв'язати руки і
бити зап'ястям цеглу,
влізти у неї та жити
доки не зачерствієш
доки ця одержимість
бути для когось кінцевою
як гематома не зійде
і не припинить вірити.
краще приїстися світу,
вдати, що ти - приземлена,
вирвана з коренем, до́чиста,
визнана немісцевою.
щоб не шукали тлумачення
твого, і ту оселю
в якій ти навчалася дихати,
всіваючи щастя у серце.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=918560
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 03.07.2021
автор: дівчина з третього поверху