Я зробив жахливе відкриття,
Не потрібні стали почуття.
Світ до моральної безодні,
Прямує впевнено сьогодні.
Для того щоб лягти до ліжка
Не вистилається доріжка,
Троянд рожевих пелюстками
Щоб босими пройти ногами.
Як прикро, що зізнатись мушу,
Ми забувати стали душу.
Шукаючи для тіла втіхи,
Руйнуємо життєві віхи.
Заполонила світ розпуста
І в душах наших повна пустка.
Чому на стільки зубожіли,
Невже серця закам’яніли?
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=91857
Рубрика: Вірші, що не увійшли до рубрики
дата надходження 09.09.2008
автор: Олександр Ковальчук