Дихати на повні груди!

[b]Патара  Бачіа[/b]
[i][b]«На  повні  груди…»[/b]  [/i]
[i]Збірка  поезій[/i]
Видавництво  «Підручники  і  посібники»
[u]Тернопіль[/u]
   2019

Наклад  -  120  прим.
Об’єм  –  110  стор.



   Масова  (багатотиражна)  та  «висока»  (елітарна)  літератури    співіснували  багато  століть.  Це    два  культурних  поля  зі  своїми  законами,  функціями,  аудиторією.  Та  тепер  зі  зменшенням  інтересу  до  читання,  а  відповідно  і  накладів  друкованої  продукції,  з  кричущою  нерозвиненістю  інфраструктури  книжкового  ринку    в  наших  умовах    цей  поділ    є  не  зовсім  об'єктивним.  Література  оперативна,  зі  свіжими  фактами,  гарячими  подіями,  і  актуальними  персонажами  чи  навіть  розважальне  чтиво  (популярне  за  замовчуванням)  може  зацікавити  невелику  кількість  читачів,  а  тексти  філософського  складу,  з  глибшою  рефлексією  над  сучасністю,  можуть  викликати  значний  інтерес.  Тому  аналізуючи  сьогодні  літературний  процес,  не  важливими,  на  мою  думку,  є  якась  статистика  чи  великі  тиражі  видання,  значущим  є  попадання  в  індивідуальне  коло  зацікавленості  окремого  читальника.  
   В  моє  коло  зацікавленості  потрапила  збірка  поезій  Патари  Бачії  «На  повні  груди…».  Малесенький  тираж  книжечки  –  120  екземплярів  -  ніяк  не  визначає  літературної  цінності  видання.
   На  мистецьке  сприйняття  текстів  впливає  такий  фактор,  як  естетична  установка,  тобто  попередня  налагодженість,    яка  діє  протягом  усього  процесу  художнього  переживання.  Усвідомлюючи,  що  собою  являє  автор  і  твір,  з  яким  от-от  доведеться  познайомитись,  людина  налаштовується  на  його  особливий  образно-тематичний  лад,  мову,  стилістику.  Я  знайомий  з  творчістю  Патари  Бачії  (літературний  псевдонім  Любові  Печінки)  по  публікаціях  на  літературних  сайтах,  в  Фейсбуці.  Подобаються  її  патріотизм,  гострий  розум,  іронічність,  тепле  і  дотепне    спілкування  з  колегами  по  перу.  В  очікуванні  бандерольки  зі  збірочкою  Патари  Бачі,  сподівався  отримати  живу    книжечку  з  віршованим  дарчим  написом  від  автора,  гортати  сторінки,  думати  над  окремими  віршованими  рядочками.  Передчуття  радості  не  зрадило  –  я  отримав  додаткові  приємні  емоції  і  відчуття.
   Поезії  збірочки  авторка  розподілила  по  шести  розділам:
 [b]  [i]-  …  дихаю  Тобою;
   -  …  дихаю  Небом;
   -  …  дихаю  Україною;
   -  …  дихаю  красою;
   -  …  дихаю  мудрістю;
   -  …  дихаю  позитивом.[/i][/b]
   В  розділі  [b][i]«…  дихаю  Тобою[/i]»[/b]    вірші  присвячені  коханому.    Чи    хтось  вміє  кохати  краще  за  поетів?  Напевно,  вміє.  Та  хто  ж  зможе  краще  за  них  розповісти  про  любов?

[i]      «…Бути  поряд  вже  стільки  літ
     І  дивитися  ніжно  в  очі.
     У  тобі  розчинився  світ.
     Хай  так  буде  завжди,  я  хочу.»[/i]
 «У  тобі  розчинився  світ»  (стор.11)*

   Одне  з  визначень  творчості  –  це  вміння  небанально  зобразити  те,  що  вже  набило  оскому,  те  про  що  намагалися  розповісти  сотні  інших  митців.  А  від  поезії  ми  чекаємо  і  елемента  впізнаванності,  і  в  той  же  час  новизни.  В  циклі  [b][i]  «  …  дихаю  Небом»[/i]  [/b]Патара  Бачія  знайомить  нас  зі  своїми  [b]особистісними[/b]    роздумами  про  Бога,  про  духовність.

     [i]«…Не  знаю,  як  довго  іти  мені  треба,
     Нікому  це  знати  не  дано,  на  жаль.
     Іду  по  землі,  але  дихаю  …  Небом.
     Я  –  світу  цього  лиш  маленька  деталь.[/i]»
«Дихаю  Небом»  (стор.53)

   Розділ  [b]  [i]«…  дихаю  Україною»[/i][/b]  містить  патріотичну  лірику.  Наша  національна  специфіка  в  цьому  секторі  —  це  потреба  залучити  масового  україномовного  читача,  а  може,  і  створити  такого  читача.

[i]      "А  що  мені  дала  та  Україна?.."
     Слова  ці  чую  і  мені  болить,
     Бо  хтось  на  чужині  в  цю  саму  мить
     За  неї  молить  Бога  на  колінах.»[/i]
«Боюся,  що  завжди  нам  буде  мало»  (стор.66)

   В  циклі  [b][i]  «…  дихаю  красою»[/i][/b]  вірші  про  красу  природи,  красу  кохання  –  те,  що  близьке  кожній  душі.

   [i]  «…Зорі  мерехтять  у  небі  з  повнею
     І  на  підвіконні  кіт  муркоче.
     Щедро  зорепадить  літо    втомлене,
     Мрії  щоб  збулися  всім  охочим.»[/i]
«Після  свята»  (стор.88)

   Філософія  –  це  думка.  Поезія  –  це  почуття.  Філософія  поезії  –  передбачає,  що  почуття  має  бути  розумним.  Поезія  філософії  полягає  в  тому,  що  розум  не  має  бути  бездушним.  В  циклі  [b][i]«…  дихаю  мудрістю»[/i]  [/b]  маємо    переспіви    афористичних  рубаїв  Омара  Хайяма.

     [i]«Ти  не  заздри  тому,  хто  багатший  від  тебе,
     За  світанком  прийде  захід  сонця  на  небо.
     І  життя,  що  як  подих  єдиний  коротке,
     Ти  цінуй  поки  в  тобі  іще  є  потреба…»[/i]
«Мудрагеликів  хмара  від  пана  Омара»  (стор.90)

   Поети  часто  перегукуються  чи  ведуть  діалог    з  іншими  поетами.  От  і  в  розділі    [b][i]«…  дихаю  позитивом»[/i]  [/b]об'єднано  пародії  і  ремінісценції  на  вірші  інших  поетів  –  Віктора  Кучерука,  Ніли  Волкової,  Світлани  Моренець.
   Сучасна  література  здебільшого  не  бере  на  себе  жодних  зобов’язань  перед  суспільством  і  не  мусить  виконувати  жодних  завдань,  ким  би  вони  не  були
поставлені  й  якими  б  глобальними  не  видавалися.
   Щодо  Патари  Бачії,  то  відчувається,  що  вона  спирається  у  творчості  на  власні  переконання,  керується  поглядами  та  принципами  людяності  і  сама  несе  повну  відповідальність  за  обрану  життєву  позицію.  В  її  поезії  імпонує  оптимізм  у  поглядах  на  людську  природу,  пріоритет  простоти,  доброчинна  налаштованість.  

   Дихайте  на  повні  груди!  Тіштесь  чиємусь!  Творіть  своє!
-----------------
*–  в  дужках  назва  вірша  і  номер  сторінки  в  збірці

       Євмен  Бардаков
           16.07.21

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=918668
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 04.07.2021
автор: Віктор Ох