Дорогами маки, волошки, чебрець…
Малюють строкату картину…
Із хвилями грає пустун-вітерець,
Полоще хлібів сорочину…
Постеле під небом її голубим,
Щоб золотом лан наливало...
Щоб дзвоном колосся, жовтаво-тугим,
Повітря від пісні здіймало…
Гармонія степу і відблиск зірок,
І далеч омріяна степу…
У барвах квіткових купальський вінок…
На серці так радісно й тепло…
Безмежжя простору… А там - горизонт,
На фоні краси Українки...
Загадка картини предивна, як сон…
Їй Липень дарує відтінки…
Л. Таборовець
Фото автора
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=918849
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 06.07.2021
автор: Любов Таборовець