В безмовних шеренгах похилені голови
Готові у бій до останнього йти,
Вогнем і мечем безжально підкорюють
З легкою усмішкою нові світи.
Їм миру не треба і спокою в серці,
Зі зброєю з юності завжди на "ти".
Захоплені форти, зруйновані замки
І спалені слідом за ними мости.
Не треба їм слави, до жалю байдужі,
Обрали свій шлях і одвічну мету,
Крокують полями здіймаючи хмари,
Лишаючи слідом лише пустоту.
Мечами прорубані дороги до раю,
Окроплена потом кривавим земля,
В могилах закопані тисячі країв
Де громом лунає священна війна.
У поступі хаосу народжена істина
Пророщена з пилу, як житнє зерно.
На землях засіяних первісним страхом
Ми вип'ємо з крові червоне вино.
Хай ехом прокотиться клич бойовий
В руїнах розплавлених замків,
Хто в пам'яті нашій - назавжди живий;
До зброї за істину, браття!
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=918908
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 07.07.2021
автор: mechanical_patriot