Я завжди полюбляла простір:
Простір обрію, простір настрою…
В коханні була невчасною –
Простору чомусь бракувало
Я запрошувала на каву смуток,
Старанно починала шукати затишок –
Марно…
Зі смутком приходили друзі
Намагались вилікувати, дарували посмішки…
Пошепки,крадучи простір, стукали в двері чоловіки –
Не мої, але такі милі…
Старанно стілили постіль,
Запрошували у гості
(іноді у свій особистий простір)
Деякі навіть кохали…
Я захоплювалась страхами,
Іноді власним болем…
У келих із алкоголем
Хтось завжди домішує правду…
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=91892
Рубрика: Вірші, що не увійшли до рубрики
дата надходження 09.09.2008
автор: Ню