Я заблукала в лабіринтах долі…
Твої сліди шукаючи в пітьмі…
Уривки фраз… не співаних мелодій…
Відлуння непочутого "прости"...
У лабіринті втрачених ілюзій -
Лише самотність… й павутиння мрій…
Не залітають життєдайні музи…
Снують химери загнаних надій…
У спогадів колючих лабіринті -
Нав'язливі, непрошені думки…
Безсонних но́чей, сумнівів, зневіри
У закутках гніздяться кажани…
Заплуталась у лабіринтах долі…
Безвихідь… розпач… привиди мовчань…
На моторошних стінах коридорів -
Німе кіно… І титри, що кричать…
Стирає сонце променем ранковим
Жахливий сон… іронію… кошмар…
У кожного у лабіринтах долі
Ховається свій власний Мінотавр…
І не тебе шукала в лабіринті
Серед химер, страхіть і пустоти,-
А, мабуть, до себе́ самої вихід!
Й відлуння непочутого "прости"...
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=918972
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 08.07.2021
автор: sandra martini