Стрічаю сонце… Небесам молюся…
Вбираю зором цей стобарвний світ…
Розквітлій мальві серцем усміхнуся
Із відстані таких неюних літ…
У цьому раї і в оцьому пеклі,
Де й дихання нам розкішшю стає,
Розплутую шалені долі петлі
І поринаю знову у земне.
Полити квіти, грядки прополоти,
Коханому сімейству догодить…
Оце, життя, твої земні щедроти,
Мета і сенс, бо є для чого жить…
А що ж для себе? – Трішечки й для себе:
Рясного цвіту, погляду небес…
Іще тепла людського серцю треба –
Цих неодмінних і земних чудес.
Стрічаю сонце…
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=919047
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 09.07.2021
автор: Світла(Світлана Імашева)