[i][b]Афродіта[/b]
« Лиш раз бувають
неповторні миті...»
Аксіома
– Даремно в’яне наше літо...
уже й до осені пішло,
а ми чекаємо як діти
на особливе літепло.
Пора купатися й радіти!
За Посейдона ще було
як обіцяла Афродіта
втекти подалі... у село.
Не ті часи, не ті герої...
і не очікує нове,
і зачіпає за живе,
що буду піною прибою...
Немає раковини тої,
що на край світу попливе.
[b]Ми чайки[/b]
« Життя – це ілюзія...»
Річард Бах
– Ми подорожні... маємо обоє
кудись летіти, іноді пливти –
то чайкою, то хвилею морською,
або росою і дощем іти.
В останню мить із пристані земної
полинемо у гавань... у світи,
де будеш ти не піною прибою,
а втіленням кінцевої мети.
Ніхто не знає, що буває потім –
чи буде кожне, як нове дитя
катарсису, чекати вороття
у інший час, чи десь на повороті
розвіємося пам’яттю у простір,
з якого нас черпатиме життя.
[/i]
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=919058
Рубрика: Лирика любви
дата надходження 09.07.2021
автор: I.Teрен