Дорікав все Вовк Лисицю,
Що та занадто хитра.
-Хоч і гарна молодиця,
Та будеш колись бита.
А Лисиця посміхнулась,
-Ти помилився, Друже.
Ще пізніше пожалкуєш,
Дістав ти мене дуже...
У думці готувала план,
Як Сірого провчити.
Злидні підставити капкан,
З провиною міг жити.
Носила курочок з села,
Вже господар запідозрив.
Хвостом свої сліди мела,
Туди ж послала Вовка.
Послухав Дурень і побіг,
Ягням там поживитись.
Та тільки постріли у слід,
Від болів почав вити.
Ледве доплентався у ліс,
Весь кров'ю був залитий.
Почувся від Лисиці сміх,
-Так хто із нас побитий?
Думка людину береже,
Не смій все говорити.
Колись біда підстереже,
Не будеш нею ситий.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=919104
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 09.07.2021
автор: Валентина Ярошенко