У світ прийшла я в час післявоєнний,
Ще дихала руїнами земля.
Тоді світ розум славив Маннергейма*,
Що зупинив загарбників Кремля.
Кровили й нили ще солдатські рани,
І матері кляли вождя й війну.
Компартія ще славила тирана**,
Котрий народ свій у дугу зігнув.
Безпаспортний, пригнічений і кволий,
Народ в ярмі радянському стогнав…
Борцям УПА за України волю
Режим безжально голови стинав.
Немало їх посипалось додолу,
Й води немало утекло з Дніпра,
А ми усе ще боремось за волю.
Й так званий «брат» не хоче нам добра!
За полудень літа мої схилились…
Онуки вже крилаті – піднялись…
Тепер вони в Донбасі кров’ю вмились…
Лиш вороги ті самі, що й колись…
Все ж віриться, що зло ми переможем,
Здолаємо ненависний режим!
Нову державу збудувати зможем.
Так хочеться до тих часів дожить!
4.07.2021.
* – Під керівництвом Густава Маннергейма фінські війська зуміли витримать перший удар частин радянської ариії і успішно вести бойові дії проти сильнішого ворога,
** – Й.В.Сталіна.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=919135
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 10.07.2021
автор: Ганна Верес