Забутий дощ
Так дивно диха у спину літу забутий дощ,
Ляга в калюжі, слізьми вмиває чоло у площ,
Западе в душу, стрясе їм втому - сумним хмаркам,
Сміятись буде, аби не спати, у світлі гам.
Десь залоскоче, десь підсміхнеться - чудо з чудес,
Штовхне у спину притихлий вітер, аби воскрес.
Стече по шибці сльози цілунком - ще не журба,
Кохатись ніжно в гамі веселки - все ж не ганьба.
Надвечір ляже стомлений дивом у вітражі,
Насняться млосно примхливі й світлі дні - міражі,
Де знов калюжі цілують ніжно чоло у площ,
Так дивно диха у спину літу забутий дощ...
#лесяутрисковоробець
Світлина з інтернету
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=919147
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 10.07.2021
автор: Леся Утриско