Я люблю, я люблю білий світ,
Насолоджуюсь ним я щоденно,
І природи його диво - квіт,
Що дає мені силу й натхнення...
І природу я дуже люблю,
В весняну й диво - літлюю пору.
Осінь просто я боготворю,
Насолоджуюсь нею й зимою...
Ні, не можна цей світ не любить,
І природу, і час, і погоду...
Бо ж без них неможливо нам жить,
Вибирати правдиву дорогу...
І людей, і тварин я люблю,
І птахів, і моря, ріки й гори,
Неба синь і від сонця тепло,
Хмари,Місяць і, звісно ж і зорі....
Неможливо нам жить без землі,
Не любить її теж неможливо,
Довподоби на ній все мені,
Без землі кожен з нас - сиротина...
Ще люблю я степи і поля,
І садки, і ліси, й сиві гори,
Й коли пахне у полі пашня,
І у небі пливуть диво-зорі...
Неможливо нам жить без води,
Недаремно ж так кажуть в народі:
"Без води ні туди, ні сюди..."
Це відомо і людям, й природі...
Неможливо й вогонь не любить,
"Вогонь - цар, а водиця - цариця"
І без них в світі цьому не жить,
І ні їсти, ні спать, ні напиться...
Хоч і кажуть в народі бува:
Що з вогнем жартувати не можна...
Та без нього не все вижива,
Про це знають і діти, й дорослі...
Де вогонь, там і дим, там і жар,
Та вогонь і слуга нам утішний,,
Де вогонь і вода там і пар,
У житті нам усім це потрібне...
Поважаю я вітер, сніг й дощ,
І мороз, від них теж є вигоди,
Вітер - батько, а діти сніг, дощ,
Це від Богом нам дано й природи,..
Я люблю і природу, і світ,
Бо без них неможливо нам жити,
Закликаю людей я усіх,
Бережіть - світ поможе творити...
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=919173
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 10.07.2021
автор: геометрія