Несе на крилах
І шепоче ніч:
Недолюбили…
Хоч були близькими…
І швидко мчать зайчатами прудкими
Захмарні мрії, линуть врізнобіч.
Уламки долі
Падають до ніг,
В краю магнолій
Квіти посушило.
І наше «Ми» не має більше сили –
Бо кожен знову все почати зміг.
…Не можу спати,
Душу ріже склом.
Прудкі зайчата –
Роздуми обсіли,
Що з Вами ми, на жаль, недолюбили,
Кохання пелюстками відцвіло…
Самотнє соло…
(Краще вже мовчіть!)
Думки ніколи
Вас не оминають:
… Магнолія цвіте в забутім краї
І часто сон зникає уночі…
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=919177
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 10.07.2021
автор: Білоозерянська Чайка