Луги, що потонули в квітах,
Неначе рай тут поруч з Богом,
Не йди! Ще не спіши летіти!
Початок ще шляху земного.
Глянь, навкруги квітує літо,
І до зими ще так далеко,
Не поєднати - смерть і квіти:
Душа у вирій, мов лелека...
Побудь ще тут... Хоча б хвилину!
І куля пролетить та мимо,
Нехай не плаче Україна,
Живого ненька стріне сина.
Ці квіти щось таки відчули:
Холодний подих зла і болю:
Спинилось літо перед боєм,
Заплакав Ангел над Героєм.
Галина Грицина.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=919288
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 12.07.2021
автор: синяк