декорації розпадаються_
деконструкція епілогу_
зверхній погляд підпер підлогу_
вчувши совісті провокації
раб погорди вклонився ліні_
>
чорний хрест з мимобіжних ліній_
дикі оси на штучних квітах_
сльози щастя рукою витер_
іній впав на драглистість мозку,
лід солоний скував повіки_
>
вигляд збоку : брудна туніка,
замороки крихкого ранку_
дзвін свідомості без’язикий,
дзен сполоханий щемним криком,
мантри відчаю колисанка_
>
монотонний зворотній відлік,
передбачена знакозміна_
пастка сповіді > самовирок,
посміхнувшись до тіні щиро
вийшов з гри крізь ілюзій стіни_
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=919356
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 12.07.2021
автор: Ки Ба 1