Відчиняю вікно, закриваю кімнату:
Місяць сьогодні не дає мені спати.
Залишаю ключі і виходжу у двір:
Там у тінях дерев ховається звір.
Між хмарами вітер шепоче: "Зажди".
Якщо я піду, то усе ж назавжди.
Всі минулі ті дні, наостанок забув,
І тепер не певен хто і ким мені був.
Та й сам я зник. Мене, наче нема.
Знову душу мою пожирає пітьма.
Вічність — це мука, зав'язані руки.
Усе, що боявся, схилилось до ніг,
І ніч набула довершених форм.
Із уст моїх доноситься сміх:
Чекаю, коли наблизиться шторм.
13.07.2021
Стаськів М. А.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=919443
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 13.07.2021
автор: Моряк