***
Біля наших могил розчиняться сліди.
Вітер, дощ та бур’ян все зведуть нанівець.
Час тримає невпинність своєї ходи.
Стане тьмяним початком безбарвний кінець.
***
Світ, проявлений розумом, плоть оживля.
Мов гнилушки болотні ясніють життя.
«Не питайте про мене» – їм чутно здаля,
Там, де зорі палають з буття в небуття.
***
Жалюгідніих гравців метушливої гри,
З кожним обертом сонця душа не права,
Хай спокійне прийме наставання пори,
Коли все що лишиться – земля і трава.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=919570
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 15.07.2021
автор: Олесь Ефіменко