По небесах вечірнє лате
розлив майстерний пейзажист.
Де-де розкидав хмари-клапті.
Через Дніпро прокреслив міст.
Заврунив кручі-малахіти
уздовж дніпрових безбереж.
Дніпровій чайці дав злетіти,
куди лиш око обере.
Пустив вітрильники за вітром,
услід за ними - катери.
І серце, в сутінь оповите,
тонким серпанком підкорив.
Підвісив місяць (ріжки - вгору).
Розсипав першу жменьку зір.
І всю дніпровість неозору
покрив лазур'ю на позір.
Погравши м'язами барханів,
під колискову цвіркунів
заснув натомлений Труханів.
І снами клопоти замів.
© Сашко Обрій.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=919571
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 15.07.2021
автор: Олександр Обрій