Село моє - каштанове,
З подвір’ями квітчастими
І вулицями давніми,
Знайомими мені.
Ажурна вежа виситься,
На неї не надивишся.
Вона мені нагадує
Париж у синій млі.
Майдан казковий світиться,
Червоним серцем тішиться
І я не намилуюся
Гірляндами вогнів.
Ось сходи, як Потьомкінські,
Палац стоїть з колонами.
Куток Одеси бачу я
У рідному селі.
І я горджусь: небачено,
Небачено, несказано
Село моє гарнішає.
Як радісно мені!
[i]Примітка.[/i] У центрі села на майдані на стіні будинку є велетенський напис: I♥DOLINSK. Вечором і вночі його букви світяться. Червоне сердечко палахкотить, і, здається, що це б’ється серце села. Біля двоповерхової сільради з двома синьо-жовтими прапорами, яка розташована на найвищому місці, на горбу, височить висока червоно-біла ажурна вежа, схожа на Ейфелеву вежу. Від неї до безалкогольного бару «Оаsis» спускаються сходи, майже як Потьомкінські, а навпроти стоїть гордість села: великий білосніжний двоповерховий супермаркет з колонами. Вздовж усіх сходів розташовані старовинні кулясті ліхтарі.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=919606
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 15.07.2021
автор: Володимир Бабієнко