Сніг потемнів, розмерзлися калюжі,
І вже дзвенять розбурхані пташки.
Підсніжника стебло крижини дужі
Долає, розпускає пелюстки.
І знову оживає несміливо
Все те, що довго кутали сніги.
І відбувається в природі вічне диво –
З душі спадають мерзлі ланцюги.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=919746
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 17.07.2021
автор: Тетяна Мошковська