Мовчки дивимось
В одну й ту саму точку.
Закінчилось все.
.
Тверезий, врешті…
В життя безхмарне нині
Повертаюся.
.
Згадую той день,
Коли мотор завівши,
Ти повіз мене.
.
Незрозуміло,
Та все ж, весело. А ти
Так не умієш.
.
Вимикаю
’брехунця’
Недосміявшись.
.
Хтось мене згадав
Глухої опівночі.
– Слухаю. Ало!
.
Осідає
Під своєю вагою
Сонце.
.
Проживаю день,
Придумавши собі гру
«очікування».
.
Стою під дощем.
В уяві відчуваю
Вуст твоїх тепло.
.
– Прощай! – говориш.
Залишки твоїх слідів
Змивають хвилі.
.
Вдвох за столиком.
В кофейнім ароматі
Живе кохання.
.
Даруєш перстень.
Беру, немов цукерку,
Утішаючись.
.
Боком до боку,
Промінням сонця вкрившись.
Спимо на пляжі.
.
Єдине слово
Кинув. Червоним перцем
Пече у душу.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=919751
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 17.07.2021
автор: Едельвейс137