Сміялася зранку мишка:
- Подивіться ви на Тишка! Підростає він щодня.
Ну, яке ж це кошеня? Гордо ходить як тепер. Ду-
маю я, що це – лев!
А тут гуси:
- Що ти, мишко? Це звичайний котик Тишко.
- Котик, доки він маленький, а як стане величень-
кий й ходитиме між дерев – всі побачите, що лев.
- Не лякай нас, - кури просять. – Не лякай нас.
Досі, досі. Не ходить тоді по просі.
Мишка знов:
- Як жить тепер? Бачу я, що це є – лев!
Хвилюються баранці: - До чого розмови ці? Як
лев з’явиться в дворі, то не пастись нам в траві.
Качечки й собі:
- Ках! Ках! Буде страшно тоді як.
І сказав Гав:
- Спинись, мишко! Бо хорошим є наш Тишко. Своє
діло добре знає. Начувайся, як спіймає.
Мишка за своє:
- Як знати? Де йому мене спіймати. Він щодня си-
дить на ґанку, молоко п’є, їсть сметанку. Як лапи
виростуть великі, то злякаються й індики.
А Гав:
- Не соромно тобі? Налякала всіх в дворі. Вже й
кролі притихли в клітці. Заховалася б ти в нірці.
Хотіла мишка щось сказати, а тут Тишко ви-
йшов з хати.
Тепер сидіти в нірці треба, бо ж кіт дізнається
про лева. Ой буде знати сіра мишка, як дражнить
малого Тишка.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=919759
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 17.07.2021
автор: Надія Башинська