Шукаємо і не знаходимо, блукаємо
і не бачимо пристановища, плачемо
і не відчуваємо полегшення...
Де ж те місце щастя? Де ж те місце
надії, віри і миру? Де наш дім?
Напевно більшість із нас відповість:
"Та у кожного з нас є дім, а добре лише
там, де нас нема". Але дім це не там,
де ми перебуваємо, проводячи
більшість свого життя. Дім - це там,
де ми відчуваємо надійний захист,
любов, тепло, затишок, де на нас
чекають, цінують. Дім - це місце,
яке без нас не буде уже домом, а
похмурою пусткою. То де ж наш дім?
Де те місце щастя? Часто ми можемо
не знаходити відповіді на це питання,
через те, що надміру переповнені
метушнею днів і поспіхом,
які сковують нас і змушують забувати, що
ми люди. Ми всі є спраглі радості,
ми всі потребуємо дому! Часто ми
думаємо, що знайдемо щастя в
земних речах. Алкоголь, сигарети,
наркотики, пусті розмови, перегляд
беззмістовних фільмів, безперервне
блукання віртуальною мережею...
Здавалося ось і є воно щастя,
але земні втіхи швидко минають, а потім
порожнеча, смуток відчай...
Душа є спрагла любові. Серце хоче
до істинного дому. А істинний дім
наш - там, звідки ми прийшли.
Небесний Отець чекає на наше
повернення. Шлях додому лежить
через наше серце. Не біймося
розмовляти із Богом і він відізветься
у нашому серці. Коли заплаче твоє
серце за своїм люблячим Отцем,
це буде твій перший крок на шляху
додому. Бог з кожним днем на один
крок просвічуватиме, тобі дорогу, а
щоб ти ішов впевнено і мужньо
сповненим випробувань шляхом
згадай про свою Небесну Матір.
Пресвята Богородиця поспішить
тобі назустріч і укриє своїм Святим
Покровом, як тільки покличеш Її.
Вона проведе тебе безпечно навіть
крізь море тривог, через холодний
листопад спокус, через самотність і
зневіру пустелі. І не захитаєшся від
страху, і не поглине тебе темрява, і
маленька іскринка надія, що
зародиться у твоїм серці, якщо ти
дозволиш, одного дня перетвориться
на безсмертне полум’я любові, яке
освічуватиме іншим заблуканим
душам шлях додому, до місця істинної
радості... Просто відкинь страх, високі
матерії цього світу і у покорі спробуй
відкритися на Божу любов, яка
вестиме тебе. Просто у цю мить знайди
тихе місце, вгамуй свої помисли і
поговори з Богом. Говори своїми
словами. Довірся, ти нічого не
втратиш, якщо розкажеш Йому про
все, що у твоєму серці, бо під час
розмови з Небесним Отцем, ми
простягаємо Йому свою руку, яку Він
лагідно візьме і більше ніколи не
відпустить, якщо ти це дозволиш.
Як дитину тебе поведе додому, щоб
наповнити радістю!
Йоана 4:14-15
"Той же, хто нап'ється води, якої дам
йому я, - не матиме спраги повіки.
Вода бо, що дам йому я, стане в ньому
джерелом такої води, яка струмує в
життя вічне.»
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=919883
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 18.07.2021
автор: Іскра