Я бачив, як біль покидає стражденних і падає в тінь,
тікаючи тихо під збиті дорогами ноги,
як б'ється в конвульсіях горе людське після слова "Амінь"
і стрімко зникає, збиваючи з жахом пороги,
як злякана смерть відлітає з могили за змахом руки,
ховається біля оливи й зализує рани,
як рветься параліч і сиплються в землю важкі ланцюги,
в якій залишають від себе гранатові шрами,
як сіра проказа знімає коріння з нещасних та йде
блукати й рости десь поодаль від Сина Давида,
як зламана голосом сильним потворність хвороби бреде,
немовби відчужена білим хоралом сновида,
як квітнуть пробуджені поглядом Вишнього очі сліпих,
і плачуть, підносячи чорні зіниці до неба,
як слово вдаряє у вуха й руйнуються стіни глухих,
а добрі новини пускають у зцілених стебла
Я бачив також, що від болю Він молиться й плаче вночі...
а тіні збираються й грають ансамблем емпатій -
що горе впивається ними і гасить малі каганці,
а гніт опадає на мідні уламки щербаті,
що смерть не забула образи й чекає на помсту з хрестом,
де вперше скуштує на смак і ковтатиме вічність,
що зірваний з когось параліч, спиняє ходу батогом,
і ось повільнішають кроки і дзенькає дійсність,
що сіра проказа сміється до Нього й чатує в кущах,
та все ж відступає лякливо і зморює інших,
що хижа потворність викривлює сни і навіює жах -
Він молиться, наче востаннє, за себе та грішних,
що очі у Нього мутніють на той вирішальний момент,
коли прозріває і дивиться вгору каліка,
що слух пропадає й на долі секунди щезає - ущент,
коли перше слово зростає й живе в чоловіка
Якщо ж Його зрадили, мучили, вбили, неначе злочинця,
якщо й дотепер милосердя в незламному світі дріма,
якщо і любов зустрічають небажано, ніби чужинця,
то люди й Христос, і спасіння - все створене Богом - дарма!
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=919940
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 19.07.2021
автор: 3^4